"Тепла" покрівля. Прогонна «м’яка»

     Конструкція «теплої» плоскої покрівлі - це наче 3-шаровий «пиріг», котрий складається з нижнього (несучого) профнастилу, утеплювача (мінвати) та верхнього зовнішнього покриття.

       У випадку застосування в якості зовнішнього елемента рулонного матеріалу, таку «теплу» плоску покрівлю називають «м'якою».

До складу «утепленої» плоскої покрівлі - прогонної «м'якої» входять:

  • балка;
  • опорний столик (шпальнік);
  • легкий сталевий Z-прогон (t=1,5 мм, 2,0 мм, 2,5 мм, 3,0 мм);
  • гвинт (М12, М16);
  • несучий профнастил (Т40, Т57, Т60, Т92);
  • пароізоляційна плівка;
  • саморізи по металу (5,5х25);
  • утеплювач (мінвата);
  • рулонна мембрана (гідроізоляційна).

        При конструктивному вирішенні покрівельної огороджувальної конструкції з прогінної схемою, вказаний 3-шаровий теплий «пиріг» укладається на покрівельні прогони, змонтовані на несучий каркас. В якості покрівельних прогонів ми рекомендуємо застосовувати оцинковані холоднокатані Z-прогони.

       Холоднокатані Z-прогони виготовляються з оцинкованої сталі марки S350GD + Z275 (відповідно EN 10147/91). Висока жорсткість та міцність профілів дає змогу перекривати прольоти до 12 метрів. Z-прогони, завдяки високій якості цинкового покриття (1-й клас оцинкування - 275 г/м2), не вимагають додаткового захисту для використання їх у не- і слабоагресивному середовищі.

        Монтаж «теплої» прогонної покрівлі починається з встановлення покрівельних прогонів на ферми чи балки. Прогони кріпляться до несучих елементів за допомогою гнутих кутів (чи кутів зі сталі) через болтове з'єднання. Тип прогонів (Z чи C), їх висота і товщина, а також крок оцинкованих прогонів визначаються проектом.

      Z-прогони кріпляться гвинтами до кутів, а діаметр гвинта визначається проектом (зазвичай, М12 чи М16). Встановлення Z-прогону може проводитись як верхньою полицею до конька, так і до карнизу, і визначається проектним рішення та видом опорного столика. Перфорація прогону під гвинтове з'єднання виконується згідно з кресленнями КМД, які виготовляють співробітники нашого інженерно-технічного відділу.

      До оцинкованих прогонів саморізами по металу кріпляться в кожну хвилю профільовані листи Т40-Т92, широкими полицями догори, що забезпечує найбільшу площу опори вати. Висота профілю підбирається відповідно до навантажень, заданих проектом, та кроку прогонів.

      На профільовані листи укладається пароізоляційна плівка, стики котрої необхідно проклеїти спеціальною клейкою стрічкою. Для правильної роботи пароізоляції проклейка рулонів пароізоляції є обов'язковою.

         Після цього на профнастил укладається жорсткий утеплювач (або плити мінвати). Існує три типи монтажу жорсткого утеплювача:

  • 2-шарове утеплення;
  • 1-но шарове утеплення з застосуванням стяжки;
  • 1-но шарове утеплення ватою з подвійною щільністю.

      У «м'якій» плоскій покрівлі точкове і розподілене навантаження сприймає утеплювач, після чого передає її на несучий профнастил, котрий передає навантаження на несучий каркас за допомогою покрівельних прогонів. Саме з цієї причини утеплювач з мінвати повинен мати таку щільність і міцність на стиск, щоб плити при отриманні навантаження не деформувалися. Але жорсткі плити з мінвати мають досить високий коефіцієнт теплопередачі і високу вартість.

     Для досягнення теплотехнічного і економічного ефекту нижній шар утеплення плоскої покрівлі застосовується менш щільний (80-130 кг/м3), більш товстий (100-200 мм). Такий шар виконує основну функцію - теплоізоляція покрівельного пирога. Верхній шар утеплення підбирається більш щільним (180-190 кг/м3) товщиною 20-30 мм. Цей шар сприймає точкове навантаження, розподіляє його, при цьому частково виконує функцію теплоізоляції.

      Виконуючи утеплення 2-шаровим способом, можна виключити тепловключенія у місцях стиків плит, оскільки верхній шар плит зміщується відносно нижнього.

         Існує ще один спосіб утеплення м'яких покрівель з заміною верхнього (більше щільного) утеплювача на цементно-піщану стяжку, що виконує функцію захисту нижнього шару утеплювача, проте зовсім не виконує теплотехнічну функцію. Такий варіант рішення утеплення м'якої покрівлі дешевший, але менш ефективний з теплотехніки. Найчастіше застосовується при ремонті вже існуючих покрівель.

       Третім способом утеплення м'якої покрівлі є використання 1-но шарової плити з мінвати із подвійною щільністю, де нижній шар (основний) - менш щільний, а верхній (тонкий) - більш щільний. При такому методі досягається велика швидкість монтажу шару утеплення покрівельної огороджувальної конструкції, проте збільшуються вимоги до якості укладання плит.

     Тип, щільність і товщина утеплювача визначається проектом відповідно до теплотехнічного розрахунку, кліматичної зоні розташування об'єкта та розрахунковим навантаженням на покрівлю.

    До несучого профнастилу плити з мінвати кріпляться за допомогою дюбелів для кріплення термоізоляції. Кількість точок кріплення на 1м2 визначається проектом (в залежності від навантаження на покрівлю і зонування покрівлі). В середньому витрата дюбелів: 4-5 шт/м2.

     Після того як утеплювач покладено і закріплено, укладається завершальний гідроізоляційний шар «м'якої» покрівлі - рулонний матеріал, в якості якого є ПВХ-мембрана або євроруберойд.

         В роботі над проектом ми допоможемо вам підібрати перетин і тип несучих Z-прогонів, несучий профнастил, зробимо розкладки і дані матеріалів, що необхідні для реалізації об'єкта.